Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську ува­гу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в су­спільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам'ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль вихо­вання в сім'ї).

Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами- це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншо­му разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості - хваліть її за успіхи і досяг­нення, навіть самі незначні.

У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникай­те різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведін­ку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть ди­тину вголос промовляти ці правила.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порада­ми педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів-фахівців.

Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допо­магайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяль­ністю.

Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.